Валлійський Бангор, що стоїть на березі Ірландського моря, біля входу в протоку Мена, можна вважати мало не найменшим містом зі статусом сіті у всій країні. Якщо не брати до уваги студентів місцевого вузу, в Бангорі ледве набереться 18 тис. місцевих жителів. Позаду міста - гори, попереду - гавань, поблизу - переправа по мосту на острів Англсі. Здавалося б, нічого особливого, але Бангор - відмінна база для подорожей як по Сноудон, так і по узбережжю, а ще - для дослідження мальовничих замків і маєтків в околицях.
ТРОХИ ІСТОРІЇ
Історія міста бере свій початок, як водиться, з церковної будівлі - кафедрального собору. Первісна монастирська будівля з'явилася тут ще в 6 столітті і місцеве єпископство в силу цього вважається одним з найстаріших в Об'єднаному Королівстві. У 19 столітті в місті був відкритий університет і до сих пір істотну частину населення Бангора складають учні.
Сьогодні Бангор утримує горде звання «Твердині Гвінедд» - тобто, останнього оплоту валлійської мови в Британії. За різними оцінками, по-валлійські тут говорять від 60% до 75% населення. Особливо це помітно в оточуючих селах, де валлійський залишається першою і головною мовою.
ЯК ДІСТАТИСЯ
Залізницею з Кардіффа, Холихед, Бірмінгема, Манчестера або Лондона
РОЗВАГИ І ПАМ'ЯТКИ
Потрапивши в Бангор, необхідно насамперед оглянути його середньовічний собор. Правда, будівля в його нинішньому вигляді дійшло до нас не з 6 століття, а приблизно з 16-го: пожежа 1402 р знищила його практично повністю. Сьогоднішній вид собору - серйозний і суворий, хоч і не пригнічує своїми розмірами або міццю. Позаду собору знаходиться художній музей і арт-галерея Гвінедд, який часто називають просто музеєм Бангора. Тут можна подивитися колекції валлійських меблів, текстилю, предметів мистецтва, археологічні знахідки. А ще - модель підвісного моста Телфорда, римський меч і корону Бардсі.
Великий Пірс міста - другий по довжині в Уельсі і дев'ятий на всіх Британських островах: його довжина складає більше 450 м. Він ледь не був розібраний в 1974 р, так як знаходився в жахливому стані; але замість цього держава внесла пірс в список історичних і архітектурних пам'яток другої категорії і в 80-х рр. зробила масштабну реставрацію. Завдяки цим заходам знову відкритий в 1988 р. пірс вважається нині одним з трьох найбільш добре збережених в країні. Зараз на пірсі з задоволенням рибалять і навіть ловлять крабів.
Маленький валлійський Бангор може пишатися зіркою світового масштабу: тут народилася британська легенда транс-музики, DJ Sasha.
Головною вулицею нинішнього Бангора (та й регіону в цілому) і серцем його культурного та торговельного життя, як і раніше, можна назвати Хай-стріт. Початок комерції в цьому районі було покладено емігрантом Морісом Вартскі, який переїхав в Бангор, рятуючись від єврейських погромів в царській Росії, і відкрив тут перший ювелірний магазин в 1865 р. Син Вартскі розширив бізнес батька і незабаром на Хай-стріт з'явилися першокласний готель «Касл» і магазин витончених тканин. Вартські вели справи настільки успішно, що їх магазини стали відкриватися і в інших містах, прикрасами від Вартські хизувалися дуже значимі персони, наприклад, Джекі Кеннеді, а сьогодні фірма спеціалізується на ювелірних виробах Фаберже.
Сьогодні на Хай-стріт розташовані сучасні торгові центри, кіно і театр Гвінедд, а також, звісно ж, кафе і паби. Говорячи про останні, потрібно відзначити, що, хоч місто і мале, студентів тут досить. Тому досить місць і для вечірньо-нічних розваг.
Хай-стріт в Бангорі - найдовша з усіх Хай-стріт в валлійських містах.
Активний відпочинок
Наситившись милою атмосферою Бангора, можна цілком і повністю присвятити себе на вибір активному туризму або знайомству з історичною спадщиною краю. Гори Національного парку Сноудонія оточують місто з півдня, а узбережжя затоки Мена рясніє дикими пляжами і мальовничими скелями. Екстремали знайдуть собі пригоди в швидкій течії річок з водоспадами, де можна зайнятися рафтингом або каноїнгом, а крім того, піднятися на гірські кручі, звідки можна стрибати хоч з парашутом, хоч в вінгсьюте. Більш помірковані вимоги до рівня адреналіну в крові можна задовольнити, займаючись пішою ходьбою на валлійському прибережному шляху, який проходить через долину Афон Сегін.
Околиці Бангора
Іншого роду подорож, у багатьох відносинах не менш цікава, яку варто зробити, опинившись в Бангорі, - це поїздка уздовж Менайської протоки на південь. Відправившись в цьому напрямку на автобусі (півгодини шляху) або на машині (близько 15 км по шосе), ви доберетеся до замку Карнарвон - однієї з найбільш вражаючих середньовічних фортець в Європі. Замок був побудований в 1330 р. при королі Едуардові I, і являє собою ціле невелике місто, незважаючи на те, що не був добудований повністю за проєктом. Він був зведений на місці старих римських укріплень для того, щоб підтримувати англійську владу над Уельсом, і на будівництво його Едуард виділив незліченну суму, яка в ті роки майже дорівнювала річному англійської бюджету.
Карнарвон планувався в першу чергу як військове укріплення і не раз ставав ареною боїв: валлійці не хотіли так просто поступатися англійцям владою над їх рідним краєм. Зокрема, в 1401 р Карнарвон витримував облогу військ Оуайна Гліндура. До 16-17 століть напруга між сторонами ослабла і замок поступово був покинутий. Від будівель на замковій території залишилися тільки фундаменти. Проте всі зовнішні частини конструкції з каменю: зубчасті стіни, багатокутні вежі, ворота - залишилися просто-таки в чудовому стані.
Карнарвон був відреставрований наприкінці 19 століття. Сьогодні в замку працює музей полку королівських валлійських стрільців. Також на території замку проходять різноманітні заходи.
Поблизу Бангора шосе А5 перекидається на бік Англси по знаменитому підвісному мосту через Менайську протоку, відкритому ще в 1826 р. Міст був побудований Томасом Телфорд і став революційним для того часу: його проліт був найвищим в світі. З першим мостом сусідить міст Р. Стефенсона Британія, збудований в 1850 р. Мости, безумовно, варті того, щоб на них подивитися, навіть якщо на Англсі ви не збираєтеся.
Якщо ж відправитися з Бангора в протилежну сторону, на схід, то всього через 3 км шляху ви побачите інший цікавий замок - Пенрін. Його історія не така довга і драматична, але він цілком стоїть огляду. Це неонормандська фортеця, збудована в середині 19 століття в якості приватної резиденції і століттям по тому передана державі. Обстановка всередині замку була найретельнішим чином збережена, починаючи від оздоблення інтер'єрів з ліпними стелями і гобеленами на стінах і закінчуючи столовим сріблом і вазами. Пенрін сьогодні відкритий для публічного відвідування, але фотографувати всередині можна тільки на кухні. І це не так погано: тут дуже цікаво. Є величезна піч з рожном для смаження цілих туш. У Пенрін працюють залізничний музей і музей залізничних модельок, а на старих замкових стайнях сьогодні відкрито музей ляльок.Територія замку становить майже 25 гектарів і на ній розбитий красивий доглянутий ландшафтний сад.
Ще один прекрасний особняк зовсім недалеко від Бангора, куди можна доїхати за півгодини на автобусі або на машині (менше 10 км), - це Плас Невідд по ту сторону Менайської протоки, на острові Англсі. Цей будинок, вотчина маркіза Англсі, був перебудований в 18 столітті, і зараз в його архітектурі можна простежити і неокласичні, і неоготичні мотиви. Один з скарбів всередині особняка - величезна картина пензля Р. Уістлера. Тут же можна оглянути красиві інтер'єри, невеликий музей військової справи (хобі маркіза), погуляти по мальовничому парку. А по дорозі сюди, якщо їхати по мосту Британія, ви минете курйозне село Лланваір Пі Джі, яке насправді називається не так, але дане її ім'я абсолютно невимовно. Тут знаходиться колона заввишки 27 м, встановлена на початку 19 століття, на яку можна піднятися по сотні з невеликим сходинок. Нагорі колони в 1860 р. була піднята скульптура маркіза і звідси чудово видно як сільські ландшафти, так і протоку і гори Сноудон.
Справжня назва села Лланваір Пі Джі - Llanfairpwllgwnyllgogerychwyrndrobwlllandysiliogogogoch. У перекладі воно означає «Церква Богородиці серед білої ліщини поблизу стрімкого виру і побудованої з рудої глини церкви Святого Тілізія». Це найдовша назва населеного пункту в Великобританії.
